“Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими (Марка 8:38)”.
Ми насправді соромимось Бога.
Не про Нього складаєм пісні.
І від цього у серці тривога..
А спасіння лиш тільки в Христі.
Ми говорим про що заманеться
У дорозі й за пишним столом;
Хто про Бога — сектантом в нас зветься.
Чому правду поплутали з злом?!
Ми про Бога говорим в неділю,
Й, (не дай, Боже), як хтось захворів.
Як же буть на небеснім весіллі,
Якщо тут ще ти небом не жив?
Ми насправді соромимось Бога,
Хоч собі звіт про те не даєм.
Якби ні, то би кожна дорога
Простелялася Словом Святим.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Плыву я в лодке веры в Бога. - Николай Агапьев Евр 6:18-20 Дабы в двух непреложных вещах, в которых невозможно Богу солгать, твердое утешение имели мы, прибегшие взяться за предлежащую надежду, которая для души есть как бы якорь безопасный и крепкий, и входит во внутреннейшее за завесу, куда предтечею за нас вошел Иисус, сделавшись Первосвященником навек по чину Мелхиседека.
