Вязкий асфальт с пыльными вкраплениями скудной травы издаёт удушливое дыхание, похожее на марево из колышущихся газов. Таково лето в городе.
Но, за городом картина внезапно преображается. Пыльная атмосфера сменяется ароматным миксом полевых из трав, в воздухе проносятся жужжащие насекомые, в не кошенных травах поют свои рулады кузнечики, а солнце не давит и не угнетает, а поглаживает своими янтарными ладонями потный лоб.
Для меня лето всегда ассоциируется с полевыми пейзажами из головок подсолнуха, картинами из сельской жизни и запахом парного молока, незабываемыми картинами безвозвратного детства.
Поэтому, когда мне хочется лета, мне одновременно хочется вернуться в детство, но если лету ещё суждено вернуться, то детству уже никогда. Хотя ... так ли это?
Нет. Моё детство не ушло никуда, оно всегда со мной, оно в самых фибрах моей души, оно является частью моей сути. Поэтому, когда я слышу слова друзей о том, как им хочется, чтобы лето вернулось, я всегда отвечаю, что для меня оно не заканчивалось, как не закончилось и далёкое детство.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
