Дозволь упасти в твої обійми,
Дозволь припасти до ніг твоїх.
Прослався нині всіма коліньми
Земних народів, творінь земних!
Я хочу славить тебе повсюди,
Я хочу тишу в шторми нести,
Любов я хочу давати людям,
І в ніч безвидну вогнем цвісти.
Пр-в:
Ти мене поклич до себе ¬–
Я з небес не упаду.
Шлях, який веде до Тебе,
Неодмінно я знайду.
Ти простив мене, і зорі
Заспівали з висоти...
Ти є вічний храм любові,
Храм тепла і доброти.
ІІ
Дай мені сили з колін піднятись;
Солоні сльози мої утри;
Дай сили в скелях крутих не впасти
І відцуратись від марноти.
Я довіряю тобі, мій Боже,
Люблю тебе, ненавиджу гріх...
Дозволь не втратити найдорожче
У павутинні земних доріг.
ІІІ
Кого ж боятись мені віднині?
Ти – моя скеля, мій вічний храм...
Гірчать степами кущі полинні,
Але не згіркне від цього нам.
Твої світанки і надвечір’я
Дозволь стрічати до скону літ,
Аж поки в небі твоє сузір’я
Не засіяє на цілий світ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : И снова о языке - Наталья Григорьева Почему «язык»? Почему снова на повестку дня выходит тема – ровесница человечества, у многих набившая оскомину, и день смерти которой тоже определен?
Язык в равной степени является оружием, как сил Света, так и сил тьмы. В разные периоды существования человечества языковая проблема ставила сильных мира сего перед выбором, и от их решения подчас зависела будущность той или иной нации.
Сегодня наша страна находится перед аналогичным выбором, и право выбора – за нами. А окончательную точку поставит Бог.
Данная статья не претендует «на истину в последней инстанции». Это только попытка через откровения, полученные (верю!) от Бога, поставить данную проблему в правильную перспективу.