Какой восторг, все это создал Бог!
Как Он один придумать столько мог!
Большие пальмы, сосны, кипарисы,
Тюльпаны, котики, подснежники, нарциссы!
И это море, что так манит глубиной,
И эти горы, восхищают высотой!
И это все достойно восхищенья,
Что есть прекрасней Божьего творенья!
Что есть чудеснее любви Творца,
Которой нет начала и конца!
Я буду жить и этим восторгаться,
И буду мудрости Господней удивляться.
Вот он – Господней славы аромат,
Вдыхать его я буду очень рад!
Любите Бога, драгоценный род,
Цените то, что вы его народ,
Ведь каждого навеки возлюбил,
Когда Его ты в сердце пригласил.
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 3042 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слава Творцу!!! Да и Аминь!!!Спасибо Леночка.Да благословит тебя Господь и всю твою семью. Комментарий автора: Светочка, я приветствую вас!Спасибо, что регулярно посещаете мою страничку,спасибо что всегда благословляеете мои стихи. Этот стих я написала когда мы с мужем отдыхали в Турции, я первый раз была за границей чтобы просто отдохнуть. Бог любит своих детей и дает им все необходимое и отдых тоже. Отпуск - это время когда можно останавливаться и восхищаться Божьим творением, это я и пыталасть отразить в своем стихе. Как вы, Светоска, как ваши родные, пишите, если будет время, мне будет приятно получить письмо.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
